Події, факти, коментарі
На головну сторінку
Карта сайту
Контакти
Події, факти, коментарі
Керівні органиКолективні члениПодії, Факти, KоментаріКонкурси

 

Події, факти, коментарі




23.11.2018 |п'ятниця
The Trumpet: Німеччина та секретний геноцид Росії проти України

The Trumpet: Німеччина та секретний геноцид Росії проти України Історія показує, що поглиблення співпраці між Німеччиною та Росією є посланням темних часів. Росія сьогодні атакує Україну. Спочатку вона використовувала жалюгідні виправдання, щоб вторгнутися в Крим за допомогою солдат без розпізнавальних знаків і буквально вкрасти його в України. Далі вона застосувала тих самих солдатів без розпізнавальних знаків у більшій кількості, щоб окупувати східну Україну і приклалася до збільшення військової потуги в руках проросійських сепаратистів. За чотири роки боротьби ці російські війська "під прикриттям" та їхні союзники вбили 10 000 українців, збили пасажирський авіалайнер і змусили 2 мільйони людей покинути домівки. На початку конфлікту Росія припинила постачання природного газу до України. Проте, оскільки половина експорту російського газу до Європи постачається через українську газотранспортну систему, Росія невдовзі відновила транзит. Сьогодні російська компанія "Газпром", яка є у власності російського уряду, прагне обійти Україну, будуючи трубопровід вартістю 12 мільярдів доларів, що йтиме по дну Балтійського моря. Трубопровід "Північний потік-2" дозволить "Газпрому" постачати 55 мільярдів кубометрів газу в рік безпосередньо з Росії до Німеччини. Цей трубопровід фінансується консорціумом європейських компаній, у тому числі "Газпромом", Вінтершел Холдінг ГМбХ, ПЕГ Інфраструктур, Недерландес Газюні та Енджі. Читайте також: Яку загрозу світові несе "Північний потік-2": гучна заява Помпео Після завершення будівництва "Північного потоку-2" Росія зможе постачати газ для європейців через Білорусь, Німеччину та Туреччину. Вона також зможе відрізати постачання газу для України, завдавши збитків для її економіки принаймні на 2 мільярди доларів, які вона зараз отримує як плату за транзит, та примусити її шукати альтернативні джерела для забезпечення своїх енергетичних потреб. Як польський прем'єр-міністр вже застерігав раніше: "через "Північний потік-2" українська газотранспортна система буде виведена з експлуатації", і це дасть російським військам можливість "здійснити повномасштабний наступ на Україну". "Північний потік-2" – політичний інструмент в руках Росії Незважаючи на свої попередні обіцянки, США поки надали Україні дуже обмежену підтримку. Багато східних європейців покладають надії на Німеччину, як силу, що здатна захистити Україну від Росії. Головою правління Північного потоку Ей Джі та російської державної компанії "Роснефть" є Герхард Шредер, колишній канцлер Німеччини. Ті, хто довіряють Німеччині в питанні захисту України, повинні розглянути деякі маловідомі факти історії. Лише 90 років тому німецький військово-промисловий магнат Густав Крупп уклав угоду з російським диктатором Йосифом Сталіним. Ця угода призвела до голодної смерті 7 мільйонів українців, загибелі німецької демократії та приходу до влади Адольфа Гітлера. Таємний пакт Після того, як Йосип Сталін став генеральним секретарем ЦК КПРС, він вирішив знищити всіх "ворогів народу". Серед цих передбачуваних ворогів був клас українців, яких совіти називали "куркулями". Куркулями були заможні селяни, які володіли щонайменше 24 акрами землі, або використовували найману працю. Радянський уряд вважав їх капіталістами. Сталін вважав, що колись у майбутньому куркулі можуть організувати повстання проти його диктатури. Але він не міг просто вбити або ув'язнити куркулів, оскільки вони вирощували п'яту частину товарного виробництва зерна Радянського Союзу. Примусова праця куркулів у ГУЛАГу, 1930 (Універсальний історичний архів/ UIG/Getty Images) Щоб зламати силу куркулів як класу, Сталін розробив радянську систему управління землею, відому як "колективізація". За цією схемою комуністична радянська влада захопила приватні сільськогосподарські угіддя і змусила селян працювати поденними робітниками на промислових фермерських господарствах. Таким чином, Сталін планував, що виробництво зерна буде залежати від машин, а не куркулів. Проблема, однак, полягала в тому, що радянська економіка була недостатньо розвинена для побудови таких господарств. Тому Сталін звернувся до Німеччини та до барона Густава Круппа фон Болена. Густав Крупп фон Болен Крупп очолював конгломерат важкої промисловості Friedrich Krupp AG. Його компанія мала майже монопольне становище у виробництві зброї в Німеччині. У 1922 році Крупп збудував для Володимира Леніна промислове фермерське господарство площею 120 000 акрів. Переговори між Радянським Союзом та Союзом німецьких промисловців відбулися в 1928 році. Багато документів з цих переговорів все ще засекречені в Росії, але відомо, що угода була підписана в грудні того ж року. Умови передбачали, що компанії Friedrich Krupp AG, Daimler Benz AG та Rheinmetall AG будуватимуть колгоспи та постачатимуть їх тракторами. Однак, насправді, багато з цих тракторів були танками, що постачалися з порушенням Версальського мирного договору. Також вони постачали багато сільськогосподарських машин, щоб зменшити необхідність в куркулях. Радянський Союз в свою чергу виплатив компаніям суму еквівалентну 2 млрд доларів. Але найбільше Крупп і німецькі промисловці хотіли в обмін на це політичні поступки. "Крупп був зацікавлений у виробництві танків, і він був готовий допомогти модернізувати російську армію за однієї умови", – написала Сара Мур у своїй книзі "Як Гітлер прийшов до влади". – Він і його друзі, в тому числі і військові, ненавиділи Веймарську республіку. Проте демократія все більше корінилася у Німеччині. Крупп був роздратований тим, що, незважаючи на їх начебто дружбу, росіяни втручались у внутрішні справи Німеччини та роздмухували ворожнечу через різні комуністичні організації. Промисловці домовилися з Союзом, що, якщо вони допоможуть модернізувати Радянську армію, німецька комуністична партія (КПД) в обмін ніколи не голосуватиме з лівою партією-побратимом – німецькою соціал-демократичною партією" По суті, Крупп сказав Сталіну: Нехай німецькі комуністи потоплять соціал-демократів, щоб німецькі націоналісти могли взяти владу. Сталін прийняв цю пропозицію. Комуністичний інтернаціонал виступив із заявою, звинувативши соціал-демократичну партію Німеччини в капіталістичних симпатіях. Комуністична партія Німеччини наказала протистояти соціал-демократам як їх головному ворогу. Ця угода була провісницею темних часів для Німеччини та України. Штучний голод Практично відразу після угоди Сталіна з Союзом німецьких промисловців він ввів в дію програму сільськогосподарської колективізації. З жовтня-1929 по січень-1930 частка селян, яких вигнали з їхньої землі на промислові плантації, зросла з 4% до 21%. Ця зміна дозволила Сталіну закликати Всесоюзну комуністичну партію "ліквідувати куркулів як клас". Всі, хто чинив опір, були арештовані. Протягом наступних двох років сотні тисяч людей були позбавлені своєї землі, 100 тисяч були направлені до таборів в Сибіру, а 4500 чоловік були страчені. Так почався Голодомор. Але це було ще не все... Нова сільськогосподарська модель, запропонована соціалістами, призвела до того, що урожай зерна в Україні впав з 23 мільйонів тон у 1930 році до 15 мільйонів тон в 1932-му. Проте Сталін продовжував продавати зерно закордон. Він ввів драконівські квоти на зерно в Україні, вимагаючи половини мізерного врожаю в 1932 році. Це залишало середню селянську сім'ю з 250-ти фунтами зерна на рік. Українці благали зменшити кількість зерна, яку вони мали здавати, але відповіддю Сталіна було лише закриття кордонів та перетворення України на гігантський концентраційний табір. Радянська поліція йшла від хати до хати та забирала будь-яке зерно, яке вони могли знайти, навіть якщо це був весь запас їжі, який мала сім’я. Вся їжа була оголошена власністю держави, і будь-хто, кого впіймали на крадіжці зерна, мав бути розстріляний або відправлений до Сибіру. Продовольча допомога зі Сполучених Штатів була відхилена. Українці бачили, що їх запаси зерна зменшуються і зникають. Незабаром, вони вже використали всю іншу, наявну в них їжу. Вони почали худнути. Далі почали їсти собак, кішок, мишей і, у деяких випадках, навіть своїх дітей. Тоді, так само легко, як він почав голод, Сталін його закінчив. Після врожаю 1933 року Сталін дав наказ дозволити голодуючим українцям знову з'їсти зерно. Куркулі були зруйновані як клас, рух опору було подолано, померли 7 мільйонів людей, а найголовніше для нього – Сталін був безперечним володарем України. У Німеччині уряд Веймарської республіки знав про те, що відбувається в Україні. Один з німецьких експертів із сільського господарства, який подорожував Україною в той час, писав: "Бідні діти загинули, як дикі звірі". Але уряд Веймарської республіки продовжував постачати промислові товари в Радянський Союз, щоб зберегти низький рівень безробіття в Німеччині. Німецькі промисловці продовжували модернізовувати Радянську армію, а сталінський указ, який заборонив німецьким комуністам підтримувати соціал-демократів, все ще діяв. Зрештою, угода була угодою. Прихід Гітлера до влади Влітку 1928 року Соціал-демократична партія була найсильнішою партією в Німеччині, мала 153 місця з 491-х у Рейхстазі. Функціонувала велика коаліція, в яку входили Німецька демократична партія, Католицька центристська партія та Німецька народна партія. Комуністична партія і нацистська партія все ще перебували на політичному маргінесі. Але ситуація почала змінюватися 1 травня 1929 року. Мало з німців знали про угоду Круппа зі Сталіним у той час. Але, відповідно до нової стратегії Сталіна, що полягала в конфронтації з соціал-демократами, тисячі комуністів влаштували агресивну демонстрацію проти керівника поліції Берліна, призначеного соціал-демократами. В результаті зіткнення з поліцією загинуло шестеро, 80 було поранено, а тисяча людей були заарештовані. Кривавий травневий день ознаменував епоху ескалації політичного насильства. Протягом наступних чотирьох років успіх Веймарської республіки був затьмарений вуличними заворушеннями. Незважаючи на те, що нацисти та комуністи часто нападали один на одного публічно, вони також ситуативно працювали разом, щоб атакувати мейнстрімні політичні партії. У 1931 році Сталін фактично наказав німецьким комуністам співпрацювати з нацистами, намагаючись знищити соціал-демократичний уряд Пруссії. Ця спроба провалилася, але вся ця боротьба та перепалки між комуністами та соціал-демократами принесли неймовірну користь нацистам. У період з травня-1928 по березень-1933 соціал-демократи втратили 33 місця у Рейхстазі, тоді як комуністи отримали 27 місць, а нацисти отримали вражаючий результат – 276 місць. Російський історик доктор Олександр Некрич писав: "Ніщо не було катастрофою більшою, ніж те, що відбулося у Німеччині: за замовленням Москви німецька комуністична партія оголосила соціал-демократів "ворогом № 1", штовхаючи частину робітників у руки нацистів, та спричинивши розкол голосів в демократичному і соціалістичному таборах, що призвело до тріумфу Гітлера на виборах 1932 року" ("Вигнанці, партнери, хижаки: німецько-радянські відносини", 1922–1941). Коли Адольф Гітлер здобув 44% місць у Рейхстазі, він пообіцяв Німецькій народній партії, що відновить монархію, а Центральній партії пообіцяв підписати конкордат з Ватиканом. Ці дві партії утворили коаліцію з нацистами, а Гітлер став канцлером Німеччини. Одним з перших рішень Гітлера на посаді стало призначення барона Густава Круппа президентом новоствореної комерційної торгово-промислової палати Німеччини Reichsverband der Deutschen Industrie. Пізніше німці заплатили високу ціну у війні з радянською армією, яку німецькі промисловці допомогли побудувати. Але як Сталін, так і Крупп отримали те, що хотіли, від угоди: Сталін отримав контроль над Україною, а Веймарська республіка, яку ненавидів Крупп, була знищеною. Торговці світом Історія показує, що поглиблення співпраці між Німеччиною та Росією є посланням темних часів. У лютому 2015 року експерт з міжнародних відносин Джордж Фрідман виступив на засіданні Чиказької ради з глобальних питань. В своїй промові він пояснив, що уряд США активно працює над недопущенням нового німецько-російського альянсу, оскільки поєднання німецької технології з російськими природними ресурсами може створити євразійський енергетичний блок, що може кинути виклик Америці як єдиній супердержаві в світі. Останній раз, коли такий союз виникав, це безпосередньо спричинило Голодомор, Голокост, Другу світову війну та смерть більше 70 мільйонів людей. Холодна війна, яка виникла після цього, в основному була направлена на збереження Німеччини та решти Європи від поглинення Союзом Радянських Соціалістичних Республік. Німецькі промисловці сьогодні допомагають російському президенту Володимиру Путіну побудувати "Північний потік-2". Ці промислові магнати фактично віддають Україну в руки Росії. Як мінімум, Україна стане більш економічно залежною від Росії. А фактично, це може спричинити повномасштабну окупацію країни диктаторською поліцейською державою, яка вже вторглася в Крим і в Грузію, вбила більше як 130 журналістів і пролила кров більш ніж 150 000 росіян у Чечні. Проект "Північний потік-2" нічим не відрізняється від угоди, яку Крупп уклав з Сталіним кілька поколінь тому. Росія отримує жорсткий контроль над Україною, Німеччина утверджується в Європі, і ніхто не перешкоджає агресивним діям іншої сторони. "Північний потік" та "Північний потік-2" – це основні компоненти плану затягування паска, який придумав Путін щодо націй в Східній Європі, які були колись частиною Радянської Імперії, – написав головний редактор Труба Джеральд Флуррі. – Оскільки ці трубопроводи з'єднують Росію та Німеччину напряму, вони дозволяють Путіну відключити постачання газу країнам Східної Європи – Україні, Польщі та країнам Балтії, зберігаючи постачання в Німеччину. Цей проект дозволяє Путіну наставити енергетичний ніж на нації, що колись були частиною Радянського Союзу, і дати чітко зрозуміти, що він налаштований повернути їх під владу Росії. Він може сказати: або коріться Росії, або страждайте холодними зимами без газу, щоб нагріти ваші домівки. "Ось чому Східна Європа намагалася стримати Росію та Німеччину від будівництва першої лінії "Північного потоку". Вони знали, що це дасть Росії вагомий важіль впливу. Але Москва і Берлін побудували її все одно. Тепер цей другий етап будівництва суттєво збільшить цей важіль!" "Що Німеччина отримає від цього проекту? Як тільки російський газ пройде через трубопровід по дну Балтійського моря до Німеччини напряму, більшу його частину вона зможе продати Франції, Нідерландам, Бельгії та іншим країнам Західної Європи. Це ставить Німеччину в позицію влади щодо Західної Європи, таку саму, якою Росія буде володіти у Східній Європі!" Автор: Ендрю Міллер

повернутися



© 2005 Nova Ukraina
Розроблено компанією Разработка сайта - студия веб дизайна Лелека


Керівні
органи
Колективні
члени
Події, Факти,
Kоментарі
Конкурси