Події, факти, коментарі
На головну сторінку
Карта сайту
Контакти
Події, факти, коментарі
Керівні органиКолективні члениПодії, Факти, KоментаріКонкурси

 

Події, факти, коментарі




16.08.2018 |четвер
Пам'яті знаменитого диктора Левітана

Загадка Левітана Його особливий, виразний голос я пам'ятаю з мого повоєнного дитинства. Цей голос звучав з лампових приймачів типу "Урал-47", з чорних паперових тарілок репродукторів проводового радіо, в художніх і документальних фільмах про війну, яка закінчилася в 1945 році. Пам'ятаю, як 12 квітня 1961 року нас зібрали на лінійку в школі №4 міста Черкаси. Включили гучномовець, і зазвучав знайомий голос: "Передаємо повідомлення ТАРС!" І далі – про політ Гагаріна в космос. Тоді ще не були розповсюджені фото славетного диктора, і я уявляв його красенем-військовим слав`янського типу з радянського плакату. А він був характерної єврейської зовнішності, худорлявий, в окулярах, з трохи втомленим поглядом вкрай скромної, абсолютно не героїчної людини. Пізніше, з роками, я зрозумів, що своїм впливом на людей Юрій Борисович (Юдка Беркович) Левітан зобов'язаний не тільки голосу з унікальним тембром, але і доведеним до досконалості умінням використовувати свої природні голосові дані. Люди старшого віку пам'ятають, як він вибудовував темп і забарвлення у своїй промові. Якщо всі інші диктори радянського ефіру читали текст в залежності від його значення в однієї смислової забарвленості - чи то пафосно, чи то чітко, інформаційно-безпристрасно, чи то лірично-виразно від першого до останнього слова, то Юрій Левітан брав на себе сміливість змішувати стилі , змінювати ритм і навіть тембр голосу. Як приклад, він міг почати вкрай пафосно, мало не бундючно, вимовляючи ті ж знамениті: "Передаємо повідомлення ТАРС", - на межі допустимого підйому. А потім переходив як би до скоромовки: "Сьогодні, о 12 годині за московським часом, з космодрому Байконур ...." Але і в цій навмисно безпристрасної мові відчувалася якась особлива довіра до слухачів. Він ніби натякав: "Зачекайте, я ще видам!" І видавав. Він міг прочитати заключні фрази з таким надривом, що люди, після його навмисної скоромовки, переконувалися: не обдурив він їх очікувань, видав такий емоційний фортель, який без сліз (таємних або явних) слухати було неможливо! Напевно, неспроста Гітлер бачив в ньому небезпечного ворога фашизму. Під час війни Юрія Борисовича ховали від можливих замахів гітлерівських диверсантів. Вікіпедія повідомляє про цей період його життя наступне: «Восени 1941 року був евакуйований в Свердловськ (нині Єкатеринбург) разом з диктором О. С. Висоцькой. Уральська студія була розміщена в підвальному приміщенні старовинного особняка в центрі міста. Сам диктор жив у бараку поблизу на умовах повної секретності. Інформація для радіовипусків надходила по телефону, сигнал ретранслювався радіостанціями по всій країні, що не дозволяло запеленгувати головний радіовузол. Крім власне роботи в ефірі також озвучував документальні фільми, які монтувалися на цій же студії. У березні 1943 року був перекинутий в Куйбишев, де вже розміщувався Радіокомітет. Інформацію про його перебування в Свердловську розсекретили лише через чверть століття [4]». Юрій Левітан помер, як і жив - з відкритою душею, на одному з піків своїх емоцій 35 років тому, 4 серпня 1983 року, під час зустрічі з учасниками битви на Курській дузі. Йому було 69 років. Мені здається, що сьогодні, коли Україна веде війну проти російської агресії, нам не вистачає людини саме з таким талантом, який був у Левітана: який викликає повну довіру всього народу до кожного вимовленого людиною слова. Олександр АНДРУЩЕНКО Світлина від Александра Андрущенка.

повернутися



© 2005 Nova Ukraina
Розроблено компанією Разработка сайта - студия веб дизайна Лелека


Керівні
органи
Колективні
члени
Події, Факти,
Kоментарі
Конкурси