Події, факти, коментарі
На головну сторінку
Карта сайту
Контакти
Події, факти, коментарі
Керівні органиКолективні члениПодії, Факти, KоментаріКонкурси

 

Події, факти, коментарі




17.10.2016 |понеділок
Кредитні спілки: український варіант американської "трагедії" (Микола Щеглов)

Пройшов певний час, як закінчила свою роботу чергова конференція Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ). Делегати роз’їхалися по своїм домівкам з гарним настроєм – справи кредитного руху в Україні їх радують, є перспективи подальшого розвитку, міцніють міжнародні зв’язки, співпраця з Держфінпослуг. І це добрий знак, бо кому ж не відомо, що у цивілізованих світах кредитні спілки є джерелом фінансового утворення, обслуговування і, навіть, існування середнього класу – основи успішної успішної економіки будь-якої країни.

Але поряд з позитивом, залишився у глибині душі один невеличкий, але з дуже гірким присмаком факт, який і став причиною того, щоб взятися за перо. Душевний неспокій, виник після одного, так би мовити, конфеденційного застереження, яке прозвучало з високої трибуни конференції. А мова йшла про те, що десь в надрах великої політики, інформував делегатів конференції державний високодостойник, готується зле – поправка до закону, в якому йдеться про вилучення з початкового (адаптованого до світових стандартів) Закону України «Про кредитні спілки» пункту про скасування їхньої неприбутковості. Пропозиція грунтується на тому, що кредитвіки по оподаткуванню мають бути прирівнені до банківського і у такий спосіб відбудеться бажане наповнення бюджету.
Ясна річ, кредитний рух України занепокоївся – треба захищати свій закон. Переконливо. Завзято. Саме так, як всиву давнину захищали у свій час свої інтереси кредитівки інших країн. Наприклад, в США. Захистивши свої права, американці дали показовий приклад відстоювання інтересів середнього класу для всього світу.
То ж, щоб боротися, скористаємося досвідом цієї боротьби у США, які у свій час запозичили у старій добрій Європі саму ідею кредитних спілок, щоб з допомогою цієї інституції вивести економіку США з великої депресії.
Отже все по порядку. Перші десять років становлення тамтешньої кредитноспілкової кооперації, як і нині в Україні, відбувалося повільно і хаотично. І лише тоді, коли у 1920 році американський бізнесмен і філантроп Едвард Файлін залучив до організації руху здібного організатора юриста Роя Бергенгрена, рух набув динамічного розвитку. За 20 років кредитний рух США народив понад 1000 кредитних спілок (в Україні за 14 років – 725). Схвалено було, помимо штатних законів, головний – федеральний закон США про кредитні спілки. Він досить подібний до українського, як і самоврядна організація американських кредитівок: Національна асосоціація кредитних спілок (НАКС) – в Україні НАКСУ – чудові паралелі).
У 1924 НАКС США на чолі з Роєм Бергенгреном, разом з іншими прихильниками кредитноспілкового руху, звернувся до виконавчої ради Асоціації американських банкірів (ААБ) із закликом підтримати кредитні спілки і передав їм примірники своєї брошури про кредитну кооперацію. Метою діяльності прихильників спілок у цьому випадку було зменшення ймовірності негативної характеристики на кредитні спілки у щорічному звіті для Конгресу США, яку готувала ААБ.
Хоча асоціація банкірів відкрито не підтримала кредитні спілки, вона на той час не була й ворожою до руху. Але на початку 50-х років, коли кредитівки продемонстрували свою фінансову мускулатуру, а вони тоді вже об’єднували понад чотири з половиною мільйони членів і мали в сукупних активах один мільярд доларів, ситуація змінилася.
Банки в особі ААБ організували першу спробу розглянути питання про оподаткування кредитних спілок у Конгресі США. Американська Національна асоціація кредитних спілок відразу зайняла щодо цього чітку позицію і повторила хрестоматійну аксіому: кредитні спілки не повинні платити корпоративний податок на прибуток, оскільки вони кооперативи і не отримують прибуток як такий, а всі доходи, чи збереження повертаються його членам. Крім того, НАКС зазначала, що кредитні спілки є волонтерськими асоціаціями, які виконують функції громадських служб, а не діють заради прибутків. НАКС силою своїх аргументів і фінансових досліджень вдалося переконати Конгрес у тому, що кредитні спілки є організаціями громадської самодопомоги, а не власне бізнесовими структурами, спрямованими на одержання прибутку.
З метою відстоювання своїх інтересів керівництво НАКС рекомендувало лідерам місцевих кредитних спілок зустрічатися з конгресменами своїх штатів, роз’яснювати їм позицію стосовно оподаткування, а також пояснювати, що кредитівки представляють мільйони їх виборців, вони кістяк того середнього класу, який вирішує їх долю у виборчий кампанії.
Який же саме висновок треба зробити лідерам кредитного руху в Україні? Про це красномовно говорять наведені факти. Середній клас в Україні тільки зароджується. Він слабкий. Але йому вже змальства треба бути готовим відстоювати своє майбуття, згуртовано дбати про свої інтереси щоденно, так, як відстоювали свої права американці під єдиним об»єднуючим прапором НАКС. Чи витримає він такий двобій, коли у кредитному русі Україні паралельно, без особливих дружніх стосунків, існують аж три всеукраїнські і 17 обласних організацій? Ситуація ускладнюється ще й тим, що в Україні, на відміну від США, інший склад супротивників. Централізовані і згуртовані однією асоціацією американські кредитівки запекло боролися зі своїм споконвічним конкурентом – Банками і перемогли. А чи зможуть перемогти наші роз»єднані кредитівки, треба боротися з таким монстром, як власна Держава в особі ДПА, яка на відміну від розрізнених кредитних асоціацій, має вагоміший вплив і на уряд і на парламент.
Ось чому розповідь про досвід боротьби кредитних спілок США за свої права я дозволю собі продовжити, бо історія американської трагедії кредитівок є хрестоматійною.
У 1960-х роках кредитні спілки США знову зіштовхнулися з проблемою зростаючої конкуренції з боку інших установ на ринку фінансових послуг, передусім з комерційними банками, які приваблювали до себе нових клієнтів за рахунок різноманітних інструментів фінансового ринку, яких на той час ще не могли опанувати кредитні спілки. Занепад тривав довго, і у 1981 році закінчився, так званою, американською трагедією – близько 500 федеральних кредитівок збанкрутувало або було ліквідовано. З метою спасіння ситуації, згідно з рішенням Президента США, було створене Національне управління кредитних спілок (НУКС), як державний регулятор діяльності крединих спілок (в Україні – Держфінпослуг). Регулятор дозволив кредитним спілкам засновувати свої організації ще й із представників різних професій. Ця та інші новації, дякуючи державі, оживили, реанімували кредитний рух США.
Почався новий розквіт кредитних спілок, який триває і донині. Але таке бурхливе зростання знову викликало незадоволення банкірів. Вони, зокрема, заявляли, що розширене спільне членство у кредитних спілках порушує принцип справедливої конкуренції. Використовуючи наведені аргументи, Асоціація американських банкірів розпочала проти КС нову кампанію – судову.
З цією метою ААБ, не жаліючи коштів, замовило фінансове дослідження на 285 сторінок, яке у висновку містило вимогу зробити кредитні спілки частиною банківської системи. Банківський Комітет Конгресу в своєму річному огляді включив кредитні спілки до списку джерел додаткових податкових надходжень. Таким чином, кредитівки постали не лише перед небезпекою оподаткування, але й перед загрозою вимирання.
Конкурентна війна на ринку фінпослуг США в 1991 році загострилась, стала поштовхом до організації масової кампанії кредитних спілок в усіх штатах. Близько 12000 активістів кредитноспілкового руху прибули до Капітолійського пагорба у Вашингтоні. Провідні газети США писали про ці події, як всеамериканські. Серед тих, хто підтримав кредитівки та виступив за збереження їхньої незалежності був середній клас США, відомі і впливові конгресмени й сенатори. Зокрема, Френк Аннунціо вимовив сокрамнтальну, крилату фразу: “Ми маємо проблему з банками. У нас немає проблем із кредитними спілками.” Чи не схожа ця паралель з нашим сьогоденням?
У 1998 році, після тривалих років непевності щодо свого майбутнього, кредитноспілковий рух США гучно святкував свою велику перемогу: президент Білл Клінтон підписав документ H. R. 1151 – найвизначніший в історії кредитних спілок законодавчий акт з часів першого Закону про федеральні кредитні спілки 1934 року, який був підтриманий у Сенаті 92 голосами зі ста і двома третинами голосів у Палаті представників. Нині в США налічується 9200 КС, які об’єднують 85млн. громадян, що складає 44% економічно активних громадян, який називається середнім класом – основою успішної держави.
Американська трагедія кредитного руху закінчилась. Переміг здоровий глузд. Перемозі треба завдячити основному гравцю – його величності, середньому класу. Чим закінчиться українська трагедія, у разі, коли дійсно ДПА офіційно зареєструє у Верховній Раді застарілу бомбу американської конструкції? Однозначної відповіді ще нема.

P. S.
Взагалі ж його величність конкуренція на ринку фінпослуг не вщухатиме ніколи. І це – добре, бо саме вона є загалом корисною для суспільства, оскільки в кінцевому результаті постійно приводить суспільні та економічні відносини до свого якісного удосконалення.


повернутися



© 2005 Nova Ukraina
Розроблено компанією Разработка сайта - студия веб дизайна Лелека


Керівні
органи
Колективні
члени
Події, Факти,
Kоментарі
Конкурси